"Поставки СПГ протягом перших шести місяців 2024 року надходили з трьох джерел, а саме: США (13 СПГ-танкерів), Нігерії (11 СПГ-танкерів) та Росії (1 СПГ-танкер)", - повідомляє Управління з регулювання енергетичних послуг(ERSE) у Бюлетені про використання газової інфраструктури.

Хоча термінал Sines LNG приймав переважно СПГ-танкери зі США, Нігерія була найбільшим постачальником газу до Португалії в цей період, на неї припадало 49,2% від загального обсягу імпорту, а американський газ становив 45,9%.

У травні видання Expresso повідомило, що Португалія знову отримала партію скрапленого природного газу з Росії, після більш ніж шести місяців відсутності імпорту російського газу, посилаючись на дані REN - Redes Energéticas Nacionais та Адміністрації порту Сінеша (APS).

Поставка була здійснена 299-метровим СПГ-танкером "Борис Давидов" під кіпрським прапором, який вийшов з російського порту Сабетта (на півострові Ямал) і прибув до Сінеса рано вранці 4 травня, а наступного ранку покинув порт.

В опублікованому в середині липня дослідженні "Проблемне розлучення з російським газом в Європі", яке стало результатом співпраці між Фондом Франциско Мануеля душ Сантуша(FFMS) і американським Інститутом Брукінгса, зроблено висновок, що енергетична залежність Європи від Росії зберігається і через два з гаком роки після вторгнення в Україну, з регіональними відмінностями в доступі до енергоресурсів і заходах щодо їхнього захисту.

На думку авторів дослідження Саманти Гросс і Констанції Штельценмюллер, "Європа поки що залишається значною мірою залежною від імпортованого газу, обмежившись диверсифікацією своїх постачальників і збільшивши свою відносну залежність від зрідженого природного газу, який є дорожчим".

У дослідженні зазначається, що реакція Європи після російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року була швидкою "і немислимою до конфлікту", але вона приховує регіональні відмінності в доступі до енергоресурсів і вжитих заходах, що ускладнить єдину політичну реакцію в майбутньому.

Крім того, автори зазначають, що скорочення попиту і заміщення СПГ призвело до серйозних втрат для енергоємних галузей, суперечливих субсидій, протекціоністської політики і посилення політичної напруженості між європейськими країнами.

"Таким чином, це незавершена траєкторія, яка наражається на майбутні ризики, такі як продовження шантажу європейських країн, які продовжують імпортувати російський газ, закінчення дії української угоди про обіг газу, можлива перемога Трампа на президентських виборах у США в листопаді або висока волатильність, характерна для ринку ЗПГ", - наголошується в аналізі.

До війни в Україні понад 40% природного газу, що імпортувався Європою, надходило з Росії, яка була її найбільшим єдиним постачальником, причому деякі європейські країни залежали від Росії більш ніж на 80% свого газопостачання, а Німеччина була найбільшим споживачем російського газу за обсягами, імпортуючи майже вдвічі більше, ніж Італія, яка посідала друге місце.

У 2023 році Європа, як і раніше, імпортуватиме з Росії 14,8% від загального обсягу поставок газу в світі, з яких 8,7% надходитиме трубопроводами, а 6,1% - у вигляді ЗПГ.