Круїз по Дору...

Задовго до того, як ми дізналися про те, що люди залишають свої домівки в США, щоб жити за кордоном, у таких місцях, як Португалія, ми чули про круїзи по Дору. Друзі, більш заможні, ніж ми, насолоджувалися захоплюючими подорожами вгору і вниз по португальській річці, що доставляли їх з Лісабона до Порту і Саламанки (Іспанія), а потім назад.

За шість років перебування в Португалії ми робили короткі зупинки в Лісабоні, зустрічалися з друзями на обід в Коїмбре, а також об'їжджали Порту по дорозі до Санту-Тірсо, де ми брали машину напрокат. За винятком коротких зупинок, у нас не було можливості побути туристами.

Ми шукали в інтернеті круїзи по Дору, які підходили нам по кишені, і відвідали багато визначних місць, які хотіли побачити в Лісабоні та Порту, провели час в Коїмбре і здійснили круїзи до інших визначних місць.

До Covid ми любили круїзи до різних портів Карибського басейну і, одного разу, круїзи по Середземному морю. Однак немає ніякого порівняння між 138-пасажирським річковим кораблем і морським бегемотом за кілька тисяч з цілодобовими пунктами харчування і великою кількістю холестерину, підкріпленим денними арт-аукціонами і вечірніми розвагами.

Ми здійснили кілька круїзів до багатьох портів Карибського та Середземного морів на лайнерах Holland America, Norwegian, Royal Caribbean, Celebrity та Carnival до того, як переїхали в Європу і потрапили під вплив пандемії. Друзі, які брали або бронювали круїзи по Дору, згадували про цінники від 3500 доларів США за особу і вище - від 10 000 доларів США, залежно від тривалості та широти подорожі.

Оскільки ми сільські жителі, а не міські маніпулятори, наші можливості скромніші.

Це буде наша перша французька подорож і круїз на річковому судні.

Хай живе різниця!

Подорожі річкою відкривають інші краєвиди, ніж круїзи Карибським та Середземним морями. Замість того, щоб бути оточеним морськими водами, за винятком наших (торгових) портів заходу, річковий круїз м'яко ковзає між берегами Дору, пропливаючи повз вражаючі резиденції, мальовничі краєвиди і старовинні села по дорозі.

За порадою друзів - ветеранів круїзу Дору - ми не скористалися жодною з факультативних екскурсій. Замість цього ми сходили з корабля і гуляли самостійно, наймали приватного гіда в Порту, а також вечеряли з друзями в Лісабоні та Порту.

Вартість подорожі за системою "все включено подорожі на двох склала 2 510 євро, без урахування факультативних екскурсій. Окрім усіх портових зборів, було включено страхування подорожі та репатріації, а також усі напої в ресторані та лаунжі, окрім напоїв "преміум-класу".

Восьмиденний тур, організований французькою сімейною компанією CroisiEurope, включає проживання в 4-зірковому готелі(Sana Metropolitan) в Лісабоні, харчування - сніданок, обід і вечеря - на борту і поза ним, а також дві екскурсії на цілий день (Лісабон і Коїмбра), після чого автобус відвезе нас до Порту, де ми сядемо на круїзний лайнер.

Однакові за розміром, функціональні, але дещо тісні каюти пропонують мало простору для пересування. Зате з великих панорамних вікон відкриваються чудові краєвиди.

Хороша новина: цей круїз по Дору - чудове співвідношення ціни і якості: зручні каюти і ліжка, чарівні місця, які нам покажуть неперевершені професіонали, безліч напоїв і смачні страви, які можна порівняти лише за вишуканою подачею... сервіс і все інше.

Погане? Ну, читайте далі ...

Кожен. Щодня. дня.

Щоранку я уявляю, як Барбара Стрейзанд наспівує: "Не псуй мені свято".

Іноді мені здається, що ми перебуваємо на біблійному ковчезі, а не на сучасному круїзному лайнері. В інші моменти я підозрюю, що ми перебуваємо у Вавилоні, де всі говорять іноземною мовою - французькою, яку я намагаюся розшифрувати через призму моїх шкільних уроків 60-річної давнини. Так чи інакше, це причина для більш ніж одного головного болю.

Що стосується столиць, Лісабон - місто світового класу, сповнене старих і нових скарбів. Його пастельні будинки, блакитні води та харизматичні трамваї блискуче перетинають багате поєднання історії та сучасності.

Наша екскурсія - це типовий тур старим і новим Лісабоном, або, як каже Патрік, "різними районами, від низу до верху".

Наш португальський гід народився у Швейцарії і вільно володіє французькою та англійською мовами. Оскільки франкомовних у нашому круїзі значно більше, ніж англомовних (99% пасажирів круїзу - французи), більшість його коментарів дається французькою, а уривки - англійською. Встигати за його розповіддю - нелегка справа, оскільки Патрік без упину розповідає про місця, які ми пропливаємо. У біжучому монолозі він надає інформативну розповідь. (Решту часу він просто продовжує бігти... а я з ціпком намагаюся не відставати).

Ми починаємо з екскурсії до Музею кахлів(Азулехо), пов'язаного з церквою Мадре-де-Діос. У всій своїй золотій пишноті і славі (і пов'язаному з нею монастирі) церква датується 1509 роком. Далі наша група прямує до монастиря Херонімос, до складу якого входить церква Санта-Марія. Будівництво розпочалося в 1501 році, і зараз споруда розділена на шість або сім відділень. "Вторинний" вхід до церкви, ймовірно, був призначений як вівтар для простих людей, яким не дозволялося стикатися зі знаттю всередині. Уся споруда пережила великий землетрус у Лісабоні та подальше цунамі, яке пронеслося на першому поверсі.

Оглянувши церкву, ми підходимо до теми цієї подорожі: "О, подивіться. Знову йде дощ". Ми їдемо до Беленської вежі, але не виходимо з автобуса, щоб стати в чергу до всесвітньо відомої крамниці Pasteis de Belem через штормовий вітер, що здіймає хвилі на річці Тежу. Натомість ми вирушаємо до Пам'ятника відкриттів(Padrão dos Descobrimentos), звідки відкривається вид на мости 25 квітня та Васко-де-Гама. Об'їхавши, здається, кілька разів залізничний вокзал Орієнте, ми побачимо статую Христа-Рей-Христа, "Університетське місто" - 3,5 милі від площі Россіу і 3,6 милі від Національного театру Дони Марії II - разом з посольствами США і Франції.

Обід - в Aldea, популярному ресторані, який відвідують місцеві жителі. Нам не надали жодних варіантів меню. Смачний овочевий суп, потім лосось, вино і пудинг на десерт. Хоча лосось смачний, я не особливо люблю рибу, і мені цікаво, чи є серед нас вегани і вегетаріанці.

Ми з нетерпінням чекаємо нашого часу в Коїмбре. Ми вже бували там раніше, але тільки для того, щоб зустрітися з друзями на обід. Наша екскурсія покаже нам всі дев'ять ярдів.

Проїжджаючи повз "ліфт", який досі використовується для перевезення людей між нижньою і верхньою частинами Коїмбри, ми відвідаємо монастир Святого Хреста(Mosteiro da Santa Cruz), національний пам'ятник, де поховані перші два королі Португалії. Потім наш автобус висадить нас біля популярної пішохідної вулиці в нижній частині міста, де ми зробимо покупки і пообідаємо в новому ресторані Oi8o (Вісім). Сьогоднішня страва: качка. Знову ж таки, без варіантів.

Друга половина дня проведемо в Університеті Коїмбри. Заснований у Лісабоні в 1290 році, він пережив кілька переїздів, поки не переїхав назавжди до Коїмбри в 1537 році, коли король Жуан III заповів свій палац і його територію для заснування навчального закладу. Це один з найстаріших університетів у світі, що безперервно функціонує, найстаріший у Португалії, і відіграв впливову роль у розвитку вищої освіти в португаломовному світі, організований на восьми факультетах, що надають ступені бакалавра(licenciado), магістра(mestre) і доктора (doutor) майже у всіх основних галузях.

Я викладав у кількох університетах, жоден з яких не може похвалитися таким вражаючим кампусом, як Коїмбрський. Тим не менш, я радий, що не захищав свою докторську дисертацію в спеціально відведеному для цього приміщенні, де студенти з будь-якого університету Португалії можуть пройти через ритуали в цій суворій, похмурій обстановці. Більше того, який студент (чи викладач) погодився б сьогодні бути ув'язненим в академічній в'язниці зі стінами завтовшки два метри, чиї камери, схожі на підземелля, приземкувато розташовані під величними рівнями бібліотеки, де кажани захищають безцінні книги, пожираючи жуків, що їдять папір?

Парасольки, які ми купуємо в туристичних крамницях під час зливи, не витримують і п'яти хвилин... доки жорстокі вихори не розірвуть їх на частини, завдаючи їм (і нам) жорстокого побиття.

На п'ятий день ми переїжджаємо з Регуа до Піньяну і Порто-Антігу. За бажанням ми можемо відвідати Музей Дору та Квінта-ду-Теду. Ми покидаємо корабель і йдемо пішки до музею - 3,50 євро з людини за вхідний квиток для пенсіонерів і сувенірів. Пізніше, після вечері - розкішного свинячого філе міньйон - факультативна екскурсія "Нічний Порту" і танці. Ми відмовляємося від бугі-вугі з іншими геріатричними пацієнтами.

Субота, наш шостий день, присвячений круїзу по Дору з Порто-Антігу назад до Порту (перше стосується напою, друге - місця). У другій половині дня пропонуються дві екскурсії: одна з них - екскурсія по Порту, а друга - поїздка на трамваї і відвідування музею трамваїв. На жаль, дощова вода вплинула на шлюзи, через які ми повинні проїхати, і затримала наше прибуття в Порту на кілька годин. Екіпаж намагається перенести обидва виїзди. Наш Uber прибуває о 18:00, щоб відвезти нас на вечерю до друзів, які живуть на околиці Порту за Матосіньйошем (через річку від Нова-да-Гайя, де ми пришвартувалися).

Великодня неділя, сьомий день, включає відвідини Порту і сусіднього Гімарайнша. Хоча ми хотіли б відвідати "середньовічний" Гімарайнш, який вважається однією з перших столиць Португалії (серед інших - Коїмбра і - хочете вірте, хочете ні! - Ріо-де-Жанейро), саме на цей час ми запланували приватну екскурсію Порту.

"Назва Португалії походить від Порту!" - заявляє наш гід Бернардо, пояснюючи, що країна розросталася з півночі на південь. Бернардо народився в Коїмбре, має ступені з архітектури та соціології і вважає себе "маленьким послом Порту, мого міста", вказуючи на міст Ейфеля, побудований у 1886 році, який зараз слугує як для пасажирів, так і для поїздів. Проїжджаючи повз собор 12-го століття та єпископський палац шостого століття, ми їдемо проспектом Боа Віста в елітному районі Бом Фім.

"П'ятсот років тому ми відкрили світ... тепер світ відкриває нас", - жартує Бернардо, показуючи на верф, де пришвартовані човни, побудовані спеціально для перевезення вина Порту. Він продовжує везти нас через Афураду, традиційне село, відоме своїми численними ресторанами зі свіжими морепродуктами.

Ми бачимо Будинок музики, культурну родзинку, де хори та оркестри, як відомо, виконують музику в стилі бароко. А ті величезні будинки, повз які ми проїжджаємо вздовж океану на Боа-Віста? "Вони відомі як "бразильські будинки", особняки, побудовані португальцями, які поїхали до Бразилії, розбагатіли і повернулися до Португалії, де побудували ці садиби", - розповідає нам Бернардо. Красиві будинки продовжуються вздовж проспекту Хорхе Нуну Пінту да Кошта, вулиці, на яку ми звернули. Будинки в цьому районі "Фош" коштують набагато більше мільйона євро, вигукує Бернардо. "Інакше кажучи, це 5 000 євро за квадратний метр, який можна купити у Фосі!"

Прогулюючись проспектом Монтевідео, ми натрапляємо на найбагатші будинки в Порту. У великому міському парку лунають відгомони Центрального парку Манхеттена та мадридського парку Буен-Ретіро. Наближаючись до каплиці Санта-Катаріна на розі Руа-де-Санта-Катаріна, головної торгової вулиці Порту, я вражений приголомшливою декоративною португальською плиткою, азулежу, яка вкриває зовнішню і нижню половину внутрішньої частини церкви. Поруч рибалки прощаються зі своїми сім'ями, перш ніж вирушити в море.

Поруч з Музеєм трамваю в Порту, встановленим у колишній електростанції, Бернардо показує на колишню в'язницю, в якій зараз знаходиться Центр фотографії, і найкрасивішу в світі книгарню Livraria Lello, яку щодня відвідують 3 000 людей.

Наша екскурсія продовжиться мистецьким районом Університету Порту, заснованого в 1911 році, а потім ми побачимо найбільшу церкву міста, яка здається нам найбільшою. Розташовані в центрі Порту, церкви Кармо і Кармелітас насправді є двома церквами, розділеними одним з найвужчих будинків у світі, побудованим так, щоб зробити майже неможливим будь-який контакт між монахинями і монахами. Костел Кармеліток був частиною жіночого монастиря у 17 столітті. Будівля має класичний фасад з однією дзвіницею і багатий позолочений інтер'єр. Під час французького вторгнення в Порту (1808-1814) церкву використовували як казарми. Церква Кармо простіша, майже готична зовні, але більш декоративна всередині. У колишньому монастирі, що стоїть ліворуч від церкви Кармелітас, зараз знаходиться штаб-квартира GNR (Португальська національна гвардія).

Посилаючись на 20 000 плиток азулежу на залізничному вокзалі Сан-Бенту, спроектованих і розписаних Хорхе Коласо, Бернардо завершує нашу екскурсію найвизначнішою готичною пам'яткою Порту: церквою Святого Франциска 14-го століття, що так пасує до Великодньої неділі. Пожежа, спричинена облогою Порту в 1832 році, знищила старі монастирі. На його місці Комерційна асоціація міста збудувала Біржовий палац (Palácio da Bolsa), чудовий зразок неокласичної архітектури 19-го століття.

Liberté, égalité, fraternité, я так розумію.

У попередніх круїзах чайові - від 10 до 20 доларів на день на людину, або 15-20% - автоматично додавалися до нашого рахунку перед висадкою на берег.

Серед документів на ліжку був шанс виграти суттєві знижки на майбутні круїзи CrosiEurope, заповнивши анкету з оцінкою нашого круїзного досвіду. Мої пропозиції двоякого роду:

> Пропонувати більше одного варіанту харчування. Багато хто з нас не любить рибу (я) або є веганом чи вегетаріанцем. Можливо, заява "Якщо у вас є обмеження в їжі, ми просимо вас повідомити про це на рецепції" в круїзному договорі охоплює і це?

> Забезпечити трансляцію програм на телевізорах з великим екраном у кожній каюті. За винятком щоденної суднової інформації та одного каналу (можливо, двох), що пропонує французьке телебачення, на інших чотирьох каналах просто написано "Sem sinal " (немає сигналу). Хотілося б мати одну англійську станцію, яка, можливо, транслювала б новини.

Круїз закінчується останнім сніданком "шведський стіл". Я виходжу на берег, потрапляючи під дощ, з несамовитим ревом застуди. "Constipado ", як кажуть португальці.

Відзначений нагородами журналіст Брюс Х. Джоффе є автором книги " Іспанські міста, португальські села: Журнал для експатів та іммігрантів " та " ЕКСПАТ: Залишаючи США назавжди. Він адмініструє групу Portugal Living на Facebook.

Bruce H. Joffe is the author of Expat: Leaving the USA for Good and Spanish Towns, Portuguese Villages: A Journal for Expats and Immigrants. 

Bruce H. Joffe